Мережевий рівень. Основні висновки

Мережевий рівень є функціональною надбудовою над канальним рівнем, що забезпечує можливість об'єднання мереж, котрі базуються на різних мережевих технологіях.

Головними функціями мережевого рівня є: забезпечення єдиної системи адресації, незалежної від способів адресацій, що визначаються конкретною мережевою технологією, маршрутизація пакетів даних, що передаються по мережі, а також забезпечення наскрізної передачі даних через складну мережу.

Пристрої, призначені для об'єднання мереж на мережевому рівні, називаються маршрутизаторами.

Основним протоколом мережевого рівня є протокол IP.

Протокол IP визначає схему адресації вузлів мережі і забезпечує маршрутизацію і фрагментацію пакетів.

IP-адреса — це 4-х байтове число, що однозначним чином ідентифікує вузол мережі і що складається з двох частин — номеру мережі і номеру вузла.

Залежно від того, скільки розрядів всередині IP-адреси відводиться під номери мережі і вузла, адреси діляться на класи.

Для гнучкого розділення IP-адреси на номери мережі і вузла може використовуватися маска підмережі — 4-х байтове число спеціального вигляду.

При відправці IP-пакету кожен вузол мережі порівнює номер мережі одержувача зі своїм власним, і у випадку, якщо ці номери співпадають, пакет прямує безпосередньо одержувачу, а інакше — маршрутизатору.

Маршрутизатор визначає шлях, по якому повинен бути переданий пакет, за допомогою таблиці маршрутизації.

Для успішної передачі даних між мережами, побудованими на базі різних технологій, IP-маршрутизатори можуть здійснювати фрагментацію пакетів відповідно до обмежень, що встановлюються мережевою технологією мережі призначення.

Для забезпечення реальної взаємодії спільно з протоколом IP використовуються допоміжні протоколи мережевого рівня.